Кодекс законів Про працю Правова Єдність

Кодекс законів про працю України (КЗпП) — це основний нормативно-правовий акт, що регулює трудові відносини в Україні. Прийнятий 10 грудня 1971 року, він набув чинності 17 грудня 1971 року. Попри численні зміни та доповнення, КЗпП залишається чинним і досі, хоча його норми вважаються застарілими та потребують оновлення відповідно до сучасних соціально-економічних умов. Вікіпедія

Основні положення Кодексу

КЗпП визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці. Завданням Кодексу є регулювання трудових відносин, сприяння зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя працівників, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство України

Кодекс складається з 18 глав, які охоплюють різні аспекти трудових відносин:

1. Загальні положення

2. Колективний договір

3. Трудовий договір

4. Забезпечення зайнятості вивільнюваних працівників

5. Робочий час

6. Час відпочинку

7. Нормування праці

8. Оплата праці

9. Гарантії та компенсації

10. Гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації

11. Трудова дисципліна

12. Охорона праці

13. Праця жінок

14. Праця молоді

15. Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням

16. Індивідуальні трудові спори

17. Профспілки. Участь працівників в управлінні підприємствами, установами, організаціями

18. Трудовий колектив

19. Обов'язкове державне соціальне страхування та пенсійне забезпечення

20. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю