На Дерібасовій гарній погоді. євий гумор одеських емігрантів. Підольський

Антоша Чохонте колись сказав, що тільки в Греції є «все». Але якщо вам потрібно трішки більше, ніж «все» — то це в Одесі. Вона — місто-анекдот, місто-міф, місто-пригоди. Ви скажете: «Ну так не всіх же згороділо народження рейхом! А якщо і так, то зараз мало хто нагадує про часи, коли думка кардинала була правдою в останній інстанції. Канули в Літу ті часи! Разом із давніми гріками». Пори, може, і каніну. А куди грецькі поділися? Та в Одесу ж! І 494, ієвраї, і молдавані, і російські, і українці, і ще дванадцятидесять народів, від якихевний гумор взяв усе найкраще та найсхильніше! Легендарна Голда Міїр колись вирекла: «Песимізм — це розкіш, якуріки не можуть собі дозволити». А щоб бути оптимістом у наш непростий час, життєво необхідно частіше дивитися на світ крізь призму гумору. І найкраще, якщо ця призма ж із Одеси.