Розплєси, Ярина Сенчишин, Видавництво Старого Лева

У новій книжці Ярині Сенчишин усе вимовлене стає поезією. Здається, і слова такі, як завжди, і спільні так, як завжди, але в часі і просторі невимушено відбуваються якісь невловні зміни, зафіксувати які здатна лише поезія. Так, львівська архітектура перетікає у карпатські орнаменты, а галицькі обряди сусідять із традиціями гуцулів. Поетка ніби демонструє відтворюваність одних і тих самих сюжетів, які по-різному грають нами у різну годину та в різних декораціях, наче вічні сюжети чи правила шахової гри, що не міняються вже століттями, але завжди захоплюють нас. Вони складаються у найважливішу гру - життя.