Записки Кирпатого Мефістофеля. Володимир Винниченко. Неканонічний канон. Віхола

Володимир Винниченко — бунтар української літератури початку ХХ століття. Він спровокував чимало інтелектуальних конфліктів, та водночас побудував неймовірну літературну й політичну кар’єру. Винниченко став популярним драматургом, автором романів, статей, мемуарів, а в 1917 році очолив Генеральний Секретаріат Центральної Ради.

«Записки Кирпатого Мефістофеля» — роман морального експерименту, у якому чи не вперше в українській літературі відверто аналізуються стосунки між чоловіком і жінкою. Герой, який хоче позбутися власної дитини, бо не бажає бути батьком. Жінка, яка відмовляється робити аборт. Небажана дитина, що зрештою стає психологічним прихистком для головного героя. Автор тестує своє кредо «роби, що хочеш, коли тебе не мучать докори сумління» та шукає межі особистої свободи у стосунках.

Про автора

Володимир Винниченко - видна фігура в історії України не тільки як письменник і один з учасників руху українізації, але і як активний політичний діяч першої половини ХХ століття. Народився і виріс Володимир у сільській родині, проте з дитинства виявляв неабиякі здібності до навчання і до 20 років йому вдалося здобути не тільки середню, а й вищу освіту в галузі юриспруденції. Його завжди обурювали питання утисків української ідеї та він відчував бажання стати на його захист. Ще в 1903 році він був виключений з університету за норовливість поглядів і участь у таємних організаціях. У молодості Володимир кілька разів був арештований, сидів у в'язниці, втік і переховувався під чужим ім'ям.