«Портрет Доріана Ґрея» — це вишукана історія вродливого маєтного одвічного парубка, який кохався в розкошах і красі, сповідуючи філософію гедонізму й живучи виключно заради насолод. Однак душевна рана і життєва драма не оминули цього самовпевненого красеня. Тож тікати від душевних мук і страждань він мусив у заміські маєтки з пишними наїдками, опіумні притони на околицях міста, сумнівні квартали з вуличними дівицями й гаяти життя в компанії самозакоханих денді, які намагалися в усьому наслідувати свого кумира — Доріана. Роман є одним із засадничих взірців декаданської прози fin de siècle поряд із текстами «Навпаки» Жоріса-Карла Гюїсманса, «Насолода» Габріеле д’Аннунціо, «Страждання князя Штерненгоха» Ладислава Кліма. Текст подано за машинописом 1891 року із означенням місць і розділів, які автор додав до остаточної редакції тексту, а також наведенням тих фрагментів, які він видалив або ж замінив.
«Портрет Доріана Ґрея» — це філософський роман про красу, моральність і ціну безсмертя. Головний герой, молодий і надзвичайно вродливий Доріан Ґрей, знайомиться з художником Безілом Голвордом, який захоплюється його красою та пише його портрет. Під впливом цинічного лорда Генрі Воттона, Доріан починає боятися старіння і бажає, щоб його зовнішність залишалася вічно молодою, а старів і ніс наслідки гріхів — лише портрет.
Його бажання дивним чином здійснюється: портрет змінюється, відображаючи всі моральні падіння, жорстокість та розпусту Доріана, тоді як його власне обличчя залишається юним і бездоганним. Життя Доріана поступово перетворюється на шлях самознищення, де він втрачає людяність, зраджує друзів і руйнує власну душу.
Цей роман — не просто готична історія, а глибоке дослідження теми моральної відповідальності, поверховості суспільних цінностей та природи людського бажання.



