Інші двері. Олександр Вільчинський. Академія

Той день міг бути таким, як і всі інші, але ж приїхав син Алік, синулька, як вона його називає, і в них із племінником Валентієм, як і тоді, коли була ще молода й при чоловікові, а вони дітьми, одразу з’явилося багато справ. А заодно — спогади і всілякі розмови. І ще — таємниця, яку ховають від неї. Марія здогадувалася, що вони ховають, бо не просто так її ночами мучило серце, а голову розривали тяжкі думки. Та й Алік ніби якийсь інакший став. Вона все пам’ятає — як родила його, як він ріс, тільки те, що відбувається тепер, погано тримається пам’яті. І не дає спокою той сон, що в нього з грудей дим іде…

Для Аліка кожен день з мамою і двоюрідним братом — значно більше, ніж повернення в дитинство. Він і раніше цінував це, а після того, як вернувся з війни, де багато чого передумалося, приїзд до мами — подія для душі. Лиш би вона не дізналася про поранення.

Валентій уже не сподівався від долі жодної ласки, але братів приїзд — купа спогадів і навіть чарка. А ще він не очікував зустріти на своєму городі «чорних» археологів, як і знайти свій давно загублений дитячий скарб, і навіть більше…

Три споріднені душі, три лінії життя, три погляди на одні й ті ж події, кожним прожиті по-своєму