Тенета війни (книга 2). Літопис Сірого Ордену. Павло Дерев'янко. Дім Химер

Рік 1852. Перемога у нещодавній війні між Північним Альянсом і Двоморським Союзом коштувала Сірому Ордену багатьох життів.

У Червоній та Чорній радах готуються до виборів гетьмана, з-за кордону долинають тривожні чутки, а православна церква відкрито виступає проти сіроманців, чиї знекровлені ряди тануть разом із їхньою славою. Попри занепад лицарі Сірого Ордену стоять на варті…

Широкомасштабна сюжетна лінія твору "Літопис Сірого Ордену. Книга 2. Тенета війни" розгортається перед читачем як новий етап захоплюючого світу.

Автор продовжує дивувати і захоплювати читача, розгортаючи історію Сірого Ордену в рік 1852, після важкого військового конфлікту між Північним Альянсом і Двоморським Союзом. 

«Тенета війни» вражає своїм дуже драйвовим темпом і захопливими подіями, перевершуючи навіть попередню книгу. 

Зразковий стиль автора знову вражає: він володіє мистецтвом письма, вирізняється глибоким осмисленням теми і вдумливістю в створенні образів.

Значущий елемент книги - протистояння між православною церквою та сіроманцями - надає роману не лише міфічності, а й глибини. Це не просто битва мечем, а конфлікт ідей, який розкриває складні аспекти вірувань та відданості.

«Тенета війни» — це яскравий приклад того, як талановитий письменник може розвивати та розширювати свій літературний світ, піднімаючи його на новий рівень. Книга вражає своєю глибиною, захоплює динамікою та заворожує кожним словом. Павло Дерев'янко продовжує вражати та залишає читача нетерплячим очікуванням продовження цієї епопеї.

«Здавалося б, що може перевершити «Аркан вовків», який надзвичайно прийшовся до смаку навіть тим, хто апріорі ніколи не цікавився жанром темного фентезі? Але ж ні! — «Тенетами війни» автор укотре приємно дивує, пропонуючи своєму вимогливому читачеві ще більш драйвове, масштабне й захопливе продовження історії про козаків-характерників. Поза сумнівом, Павло Дерев'янко зумів піднести цю, на перший погляд, зужиту і вичерпану тему на цілком новий рівень, що, власне, й належить робити доброму письменнику з узвичаєними літературними канонами» (Вікторія Гранецька, письменниця, головна редакторка видавництва «Дім Химер»)