Києво-Печерський Патерик. А-ба-ба-га-ла-ма-га

Книга «Києво-Печерський Патерик» представляє собою не лише священний текст, але й велику культурну та історичну цінність для українського народу. Це видання, перше, що вийшло друком у Київській Лаврі у 1661 році, і є визнаним шедевром української літератури, зокрема завдяки своїм оригінальним ілюстраціям — дереворитам, які стали візуальним доповненням до тексту і збагатили його сприйняття.

«Києво-Печерський Патерик» створено у контексті, коли церковні установи, зокрема, російська церква, ставили під сумнів права на друк. Після заборони, що тривала з 1703 до 1760 року, видання книги стало можливим лише після проходження жорсткої цензури. Відтак, видання стало не лише духовним, а й дуже символічним актом відродження української писемності та культури.

Михайло Грушевський, згадуючи про цю книгу, називає її «золотою книгою українського письменного люду», що свідчить про величезну роль «Патерика» в українській культурі. Цей текст продовжує впливати на свідомість людей, залучаючи як чернече, так і світське середовище. Він став основою для розуміння християнських цінностей, а також виступає свідченням самобутності українського народу.

Особливу мистецьку цінність має серія гравюр (дереворитів) з 47 сюжетами, більшість з яких були створені спеціально для першого видання цієї книги майстром Іллею.
На трьох гравюрах зображені автори Патерика: єпископ Володимирський і Суздальський Симон, лаврський інок Полікарп і Нестор літописець.

«З усієї нашої стародавньої писаної літератури жоден інший твір не зостався в такій постійній пам’яті, ужитку і лектурі — не тільки чернечій, а й світській, — як “Печерський Патерик”.

Подарункове видання — тверда палітурка, обтягнена коштовною тканиною, із золотим та сліпим тисненням, друк бронзою і червоним металіком.