Мемуари, що надихнули Романа Поланскі на створення оскароносного фільму, який отримав Золоту пальмову гілку — найпрестижнішу нагороду Каннського кінофестивалю
Названа однією з найкращих книжок 1999 року за версією Los Angeles Times
23 вересня 1939 року Владислав Шпільман грав Ноктюрн № 20 до-дієз мінор Шопена в прямому ефірі радіо, під такі гучні вибухи, що фортепіано не було чути. Це була остання пряма трансляція музики з Варшави. Того дня в радіостанцію влучила німецька бомба і Польське радіо припинило мовлення.
Вся родина геніального композитора загинула, а його життя врятував німецький офіцер, який почув, як він грає той самий Ноктюрн на піаніно, знайденому серед уламків.
- Реальна історія про силу музики і мистецтва в умовах нацистської окупації.
- Книга Шпільмана детально описує життя в гетто та руїнах міста — це важливе свідчення про Голокост і воєнні злочини нацистів.
- «Піаніст» — це документом епохи, який допомагає зберегти історію для майбутніх поколінь.
- Мемуари надихнули Романа Поланскі на створення оскароносного фільму, який отримав Золоту пальмову гілку — найпрестижнішу нагороду Каннського кінофестивалю.
- Названа однією з найкращих книжок 1999 року за версією Los Angeles Times.
- Видання з передмовою Анджея Шпільмана й післямовою Вольфа Бірманна.
Про автора:
Владислав Шпільман (Władysław Szpilman) — видатний польський піаніст, композитор єврейського походження та автор мемуарів, що стали основою для фільму Романа Поланського «Піаніст», який отримав «Оскар» і «Золоту пальмову гілку» на Каннському кінофестивалі 2002 року.
Під час Другої світової війни пережив Варшавське гетто і завдяки допомозі німецького офіцера Вільма Гозенфельда врятувався під час окупації. Шпільман створив понад 450 пісень, численні інструментальні твори та музику до кінофільмів. До кінця життя він активно гастролював із концертами по всьому світу.