Скандер та примарний вершник (книга 2; Скандер та одноріг). А.Ф.Стедмен. Ранок

Чи можна вбити безсмертне створіння? Дикого однорога, який живе вічно чи то вмирає вічно? Хто здатен на таке? А головне, навіщо вбивати диких однорогів? Так, Скандер і його квартет — вже не пуцьвірінки, тепер вони — малеча. Проте їхній другий рік в Гнізді розпочинається з моторошного вбивства дикої одноріжки. Звісно, одразу підозри падають на Скандера, першого за десятиліття духівника. Ще й пророцтво старого барда посилює загальну паніку, віщуючи зло, «породжене із сили духа».

Дивно, що бодай хтось стає на бік Скандера, якщо, звісно, найславетнішу родину сідлярів чи Спільноту Сапсана, найкрутіше з товариств Гнізда, можна вважати «кимось». Попереду навчання й тренування, які мають завершитися лицарським турніром малечі, за результатами якого шістьох найслабших виженуть з Гнізда. А диких продовжують убивати…

Скандер з друзями розуміють, що ці убивства — частина якогось злостивого задуму. Здається, що сам Острів мститься за нищення безсмертних руйнівними стихійними лихами. Чи до снаги квартету малечі зупинити смерті? Чи вдасться врятувати Острів? А ще б не вилетіти з другого курсу й залишитися в Гнізді на наступний рік!