І будуть люди (комплект частини 1; 2; 3). Анатолій Дімаров. Фоліо

Роман-епопея Анатолія Дімарова (1922—2014) «І будуть люди» ґрунтується на історичних подіях, що мали місце на українських землях у перші десятиліття XX століття.

У першій частині роману життя головних героїв відбувається на тлі драматичного руйнування старих усталених норм дореволюційного життя. Старосвітська сім’я священника Світличного, його діти Тетяна і Федір, заможні селяни Івасюти, непокірні Гайдуки виживають в новій суворій дійсності кожен по-своєму. Працьовитий та ощадливий господар Оксен Івасюта тепер експлуататор і класовий ворог, Тетяна — дружина куркуля, а її брат Федір — «червоний», представник нової влади.

У другій частині роману-епопеї Анатолія Дімарова «І будуть люди» події розгортаються в період НЕПу. Мало що змінилося на хуторі Іваськах, здається, все йде як з діда-прадіда заведено. Але в селі нові люди, нові порядки. Керує всім комуністична партія в особі Григорія Гінзбурга, голова сільради свій – Василь Ганжа.

Ламають старий світ, щоб збудувати новий. Скасовують релігію, в домі священника облаштовують школу. Індивідуальних землевласників, як Івасюта, вважають тепер не вправними господарями, а куркулями і класовими ворогами. Тетяні все важче терпіти осоружного чоловіка, попри народження первістка. Після загибелі сестри вона вирішує повернутися у батьківський дім.

Події третьої частини роману-епопеї «І будуть люди» розгортаються в період колективізації. Індивідуальні господарства повинні здавати зерно державі. За непокору або шкідництво — тюрма.

Оксена Івасюту розкуркулюють. Червона держава не шкодує і своїх — комуністу Федору Світличному треба зректися дружини і свого минулого. Нова влада хоче створити нових людей і запроваджує школи для неписьменних дорослих. Тетяна Світлична отримує роботу в школі. Після знищення куркулів беруться за середняків. Комуніст Григорій Гінзбург починає сумніватися у методах побудови нової держави і пише листа тов. Сталіну. Процес вже не зупинити, голод приходить в українське село.