Невеличка драма. Повість без назви. Валер'ян Підмогильний. Богданова шкільна наука. Богдан

Валер’ян Підмогильний (1901–1937) — видатний український письменник, творчість якого тривала трохи більше десяти років (був репресований 1934 р.). 

Його твори, зокрема й уміщені тут «Повість без назви» та роман «Невеличка драма», що є зразками інтелектуальної прози, і дотепер приваблюють майстерністю психологічно-філософського дослідження людини в складних суспільних обставинах.

"Невеличка драма" - це визначний інтелектуально-психологічний роман, вперше опублікований у 1930 році. Твір є одним із найяскравіших зразків українського літературного модернізму та Розстріляного відродження. 

В основі твору лежить глибокий конфлікт між романтичним світосприйняттям та холодним раціоналізмом. Події розгортаються у Києві 1920-х років у часи стрімких суспільних змін, індустріалізації та непу

Головна героїня — Марта Висоцька, романтична дівчина, яка працює друкаркою у тресті й прагне справжнього, піднесеного кохання, шукаючи свій ідеал. Вона зустрічає Юрія Славена — талановитого науковця-біохіміка, який уособлює нову радянську епоху прагматизму, технократії та «чистого розуму». Для Славена почуття є лише «біохімічним процесом» та ознакою слабкості, яка заважає прогресу. 

Історія їхніх взаємин стає психологічним поєдинком двох світоглядів, де особиста драма героїв розгортається на тлі дискусій про міську культуру, науку та майбутнє людини. 

"Повість без назви" (повна авторська назва: «Повість без назви, до того ж цілковито неймовірна, вигадана від початку до кінця…») — це останній, незавершенний інтелектуально-психологічний твір Валер'яна Підмогильного. Автор працював над ним протягом 1933–1934 років аж до свого арешту радянською владою. Через репресії та розстріл письменника у Сандармосі твір лишився недоопрацьованим і був уперше опублікований лише 1988 року в журналі «Вітчизна».

Дія повісті розгортається у великому місті, де герой зустрічає тогочасних митців, науковців та мислителів, що дозволяє автору змалювати широку панораму духовного життя тогочасної інтелігенції.

Головний герой твору, журналіст Андрій Городовський, випадково помічає посеред галасливого міста чарівну незнайомку. Вона миттєво зникає в натовпі, а її пошуки перетворюються для Андрія на справжню одержимість та основний сенс існування.

Це глибокий філософський твір-дискусія, де детективний пошук жінки є лише метафорою. Твір досліджує «голод душі», відчайдушну втечу від самотності, прагнення відшукати втрачені життєві ідеали, а також вічний вибір інтелектуала між компромісним пристосуванством до радянського режиму та внутрішнім бунтом.