Квіти Содому. Олесь Ульяненко. Фоліо

Олесь Ульяненко (справжнє ім’я Олександр Ульянов; 1962—2010) — найрадикальніший і найжорсткіший український письменник, автор понад 20 романів.

У видавництві «Фоліо» у 2003 році вийшли друком романи письменника «Сталінка» і «Дофін Сатани».

Біографія Ульяненка читається як карколомний пригодницький детектив: бурхлива хорольська юність, навчання в медучилищі, втеча з дому, мандри на Далекий Схід, морехідка, служба в Афганістані, участь у боротьбі за незалежність України, бездомне й голодне, поневіряння в Києві, здобуття єдиної за всю історію Малої Державної премії ім. Т. Шевченка (роман «Сталінка»), анафема від православної церкви Московського патріархату (роман «Знак Саваофа»), тавро першого офіційного письменика-порно-графа (роман «Жінка його мрії») і врешті смерть за не зовсім з’ясованих обставин...

Олесь, як ніхто інший, знав, що таке темний бік життя, і саме це із знанням справи він зображував у своїх творах. За яких обставин людина може опинитися на самому дні і чи може вона, навіть маючи бажання, вирватися звідти і повернутися до нормального життя? Чи можна змінити свою долю, якщо ти з дитинства приречений жити серед покидьків? На ці та багато інших питань намагаються знайти відповідь герої роману Олеся Ульяненка «Квіти Содому».

Назва роману «Квіти Содому» (2005) відсилає читача до Біблії, «Квітів зла» Шарля Бодлера, «Ста двадцяти днів Содому» маркіза де Сада. Роман населений істотами, тільки зовні подібними до людей. Кожен з трьох розділів роману — «Оксамитові очі демона», «Крила ангелів», «Альфа й Омега» — написаний від окремого персонажа (Лу, Фанні, Одноока Мама), але всі вони зустріли цинічного авантюриста Тоцького. Чи можна змінити свою долю, якщо з дитинства приречений жити серед покидьків? «Якби не було нас, то не існувало б і Тоцького, й Одноокої Мами... І всієї тієї погані...», — говорить один з персонажів роману.

Твір вирізняється напруженим тоном і зосередженістю на крайніх проявах людської поведінки. Порушуються питання приреченості, відповідальності та впливу середовища на формування особистості.

«Квіти Содому» підходить для дорослої аудиторії, яка цінує прозу, що змушує замислитися. Ульяненко мовою роману не уникає гострих кутів, а розкриває життя й стосунки у жорстких реаліях. Це книжка для тих, хто шукає чесний і незручний погляд на людську природу. На сторінках твору немає прикрас — тільки правда, емоції та гострі теми.