Добло і зло. Ірена Карпа. Видавництво Старого Лева

У книжці «Добло і зло» вміщено дві дуже різні повісті, проте кожна написана з гумором, іронією та відвертістю.

«Привиди моєї школи» — це шкільні історії про кроки на шляху до дорослішання, перші закоханості й драми, маленькі дитячі радощі, про дружбу, яка, здавалося, триватиме усе життя. Тут дитинство просте й справжнє, воно постає саме таким, яким було у невеликому містечку в 1990-ті роки.

Друга повість  — «Планета тьолок» — має дещо іншу, уже дорослу й  часом провокативну оптику: це погляд на жіночий досвід, стосунки з чоловіками, тілесність. Тут пошук себе у світі, де можна все, відлунює самотністю й викличністю водночас.

«Добло і зло» — смілива, іронічна й дуже впізнавана книжка Ірени Карпи про дорослішання, тілесність, дружбу, самотність і той дивний момент, коли дитячі спогади ще болять, а доросла свобода вже не здається безумовним порятунком. У ній поєднано дві різні за настроєм повісті — «Привиди моєї школи» та «Планета тьолок», які разом створюють гострий портрет людини на межі між наївністю, викликом і потребою бути собою.

Це книжка для читачів, які цінують сучасну українську прозу без прикрас, із живою мовою, сарказмом, відвертістю й уважністю до деталей повсякденного життя. Авторка говорить про 1990-ті, школу, перші закоханості, дівочу дружбу, дорослі стосунки, жіночий досвід і внутрішню розгубленість так, ніби знімає лак із ностальгії: під сміхом тут видно вразливість, під провокацією — самотність, а під легкістю інтонації — болючі питання про себе та інших.

• сучасна українська проза;
• іронічний та психологічний роман;
• живі герої та чесні емоції;
• гострі теми стосунків і пошуку себе;
• фірмовий стиль Ірени Карпи.

«Добло і зло» — це книжка для тих, хто хоче читати прозу з нервом, характером і власною інтонацією. Вона повертає до шкільних привидів, проводить крізь дорослі ілюзії та показує, що між добром і злом часто існує ще одне поле — смішне, болюче, тілесне й дуже людське.

Це читання варто обрати, коли хочеться не пригладженої історії, а живого тексту, який сперечається, дражнить, смішить і несподівано влучає в пам’ять.